298433, Россия, Республика Крым,
Бахчисарайский р-н, с.Вилино, ул. Ленина 50-Б
тел. 8 (36554) 9-16-40 email
Вход на сайт
Логин:
Пароль:
Категории раздела
Наш опрос
Каким вы видите будущее нашего региона
Всего ответов: 99
Стоп кадр
Информация
Фотографии
Крымские новости

Главная » Информация » Разное

Cело ВІЛІНЕ
Одно з самих великих сел не тільки Криму, но і України – Віліне – розташовано в долині річки Альма, в 3 км від того міста, де вона закінчує свій вісьмидесятичотирьох-кілометровий дзвінкий шлях від Кримських гір до Чорного моря.

Село розташоване за 45 км від Сімферополя, 25 км від районного центру міста Бахчи-сарай, 64 км від Євпаторії та 40 км від Севастополя.

Площа села 177 га, протяжонність 7 км. Населення 7200 осіб. Самоврядування в селі здійснює Вілінська сільска рада. Вілінський сільський голова – Пучкова Людмила Андріївна. Народилася 16.08.1969 року у цьому же селі, де після здобуття педагогічної освіти і розпочала свою трудову діяльність.

Є у селі загальноосвітня школа I-III ступенів № 1, у якій працюють 45 вчителів та нав-чаються 657 учнів (в.о. директора Десятникова Г.Ф.). У 1996 році була відкрита Вілінська загальноосвітня школа I-III ступенів № 2 з кримськотатарською мовою навчання, у якій 135 учнів виховують 24 вчителя (директор Муртазаєва З.С.). Вілінські діти мають змогу здобути освіту і в Учбово-виховному комплексі з професійним навчанням (директор Сапунков М.І). У цьому закладі одночасно з середньою освітою здобувають професії водія (категорії В,С), кухара I-IV розрядів, оператора комп`ютерного набору підлітки не тільки с.Віліне, а й усієї Альминської долини.

У селі функціонують Дільнична лікарня та поліклиника, в якій 17 тис. мешканців усієї долини обслуговують 106 працівників (з них 19 лікарів та 42 медпрацівника, головний лікар Колоколов А.П., завідувач поліклиникою Давидова Н.В.). Також існують 3 аптеки, 2 узли зв`язку, 3 Будинка культури, відділення 3 банків, 2 бібліотеки.
Віруючі мешканці села мають змогу звертатися до всевишнього в православній церкві, в мечеті та в двух молільних будинках – кому що ближче по духу.

Вілінці пишаються історією свого села. Сучасне село об`єднало теріторію двох сел: Алма-Тархан(Тарханлар) та Бурлюк. Старі назви ціх селищ часто зустрічаються в історічній та художній літературі, присвяченій Кримській війні. Слово “тархан” має різні значення в тюркській мові: привілієроване суслів`я, свободна людина, титул людини, яка надала послугу владі. Бурлюк походить від тюркського “бурмак” – крутити, “бурулма” – ізлучина, на кримськотатарському – багата рослинність. Всі ці значення відображають особливості розташування в ізлученні річки Альми. Про село Бурлюк є відомості у збірнику “Список населенных мест по сведению 1859г.” – том XI, 1, 1865г., стр.16 (Таврическая губерния): “Бурлюк – особисте татарьське селище 2-го стану Сімферопольського уїзду біля річки Альми. 32 вірсти від уїздного міста. 36 дворів, 107 чоловіків, 89 жінок, 1 мечеть. Головне місце битви 8 вересня 1854р., на селіщній дорозі від Севастополю до Євпаторії”.

Після приєднання Крима до Росії (1783р.) Бурлюк з прилягаючою до нього місце-вісттю разом з іншими володіннями був пожалуванний Імператрицею Катериною Вели-кою греку Стефану Мавромихалі(1768 – 1774рр.), який перейшов на російську службу, услуги якого під час Російсько-турецької війни (1768 – 1774рр.) вона високо оцінила. Стефан-бей Мавромихалі, представник одного з великих родів Греції, був наслідним старшиною горної общини на півострові Мрея на півдні Греції. Він став на чолі грець-кого повтсання проти турок, яке було успішним. За подвиги С.Маромихалі був нагород-жений Великою золотою медаллю.

Але Росіяни не змогли використувати плоди своїх перемог. Російський флот повернувся до Росії. Турки почали проводити репресіїї проти грецьких повстанців, і багато семей покинули свою країну. Масові еміграціі почалися в 1775р. Для емігрантів були виділені землі в Криму та Причерномор`ї. Катерина ІІ Наказом від 28 березня 1775р. на ім`я графа Орлова-Чесменського “повелела для водворения их отвести земли в Нынешней Екатеринославской губернии и даровать им многие льготы и выгоды...” (“Военный энциклопедический лексикон”. ч.1,1852). Пізніше було сформоване гречеське військо на чолі С.Мавромихалі. Він став активним сподвиж-ником Потемкіна і Суворова. В 1793р. був нагороджений орденом Святого Георгія 4 степені. Портрет Стефана Мавромихалі, датируємий кінцем 1790-х рр, зберегається в Київськом музеї українського містецтва.

Стефан Мавромихалі одержав багаті володіння в Криму на Північному узбережжі, біля річок Чорної, Качи, Альми, в Сімферополі, Севастополі, Євпаторії, Феодосії. Авторітет Стефана Мавромихалія серед мешканців півдня Росії був дуже високим. Татари називали його “байрактаром”, тобто прапороносцем. Похований був С.Мавромихалі в Георгієвсь-кому монастирі. У другій половині ХІХ ст. селище Бурлюк стало власністю його старшої доньки Марії Павловни Анастас`євої, яка славилася бездоганною красою і музикальніст-тю. Коли вона жила в Криму, біля неї утворився музичний гурток. Вона листувалася зі Стасовим, Мусоргським, Балакиревим.

Композитор А.Н. Серов подовгу жив у неї в Бурлюці. М.П. Анастас`єва перебудувала Бурлюкську усадьбу, зробила її двохповерх-овою. А.Н. Серов називав Бурлюк Приютом або Приютним. Напевно, йому було в Бурлюці дуже добре. Потім Бурлюком володіла старша донька М.П. Анастас`євої Софія Константинівна Беловодська (1830-1906рр.). Її чоловік Н.Є Беловодський (1819-1876рр.) знатний дворянин Полтавської губернії, був майором - він у 1856 р. приймав у союзників Євпаторію, коли вони після закінчення війни відбули на батьківщину. С.К. Беловодська не уникла захоплення народничеством і деякий час була під наглядом поліції. Вона дружила з родиною Перовських. Мати та брат Соф`ї Перовської деякий час жили у неї. До цього часу старожили Бурлюка знають, де колись стояв хутор Перовських.

Донька Беловодських Анастасія Миколаївна (1856-1942) вийшла заміж за свого двою-рідного дядю, морського офіцера, в дальнішому генерал-майора по адмиралтейству Сергія Ілліча Казі, сина сусіда поміщика з річки Кача. Він та його доньки стали останніми володарями Бурлюка. З ім`ям С.І. Казі зв`язан розквіт володіння на початку ХХ століття: поява електропостачання, артезіанської води, перших автомобілей. С.І. Казі слідкував за порядком на полі Альминської битви. Він встановив обелискі на братських могилах погиблих. Після смерті С.І Казі володарями Бурлюка стали його вдова і дві доньки Ксенія Сергіївна Сапожнікова і Марія Сергіївна Андріївна. Сім`я останньої на початку 1920 р. емігрувала в Грецію, потім у Францію. Сім`я К.С. сапожнікової, вдови полковника лейб-гвардії Павловського полка Л.Н. Сапожнікова, осталась на Батьківщині, але це не врятувало усадьбу Бурлюк, на початку 1920р. він був погробован махновцями.

В “Статистическом справочнике Таврической губернии за 1915г.” по Дуванській волості Сімферопольськог уїзду в селищі Бурлюк числиться 41 двір і 407 мешканців, з них 215 чоловіків і 192 жінок. серед 17 особистих володінь 6 належало татарам, в тому числі вакуфу місцевої соборної мечеті, 5 володінь росіян, 3 крупних садіби німців і 3 сада у караїмів. В селищі Алма-Тархан було 75 дворів та 533 мешканці, в основному кримські татари. 22 приватних володіння належали караїмам, 13 татарам, в тому числі 2 вакуфа місцевої мечеті, 4 володіння мали росіяни, 3 греки та 2 крупні садіби німці. В селищі був фельдшерський пункт.

Цікаві відомості дають матеріали Всесоюзного перепису, проведенного в грудні 1926р. Селище Бурлюк відносилося до Алма-Тамакської (Пещанівської) сільради. В ньому – 130 дворів, 23 некрист`янського типу, 517 мешканців, з них більшість кримські татари, 78 росіян, 53 німця, 40 греків, 7 чехів, 2 армянина, 2 естонця. Селище Алма-Тархан – цент одноіменної сільради, дворов 262, 24 некрест`янських, з них 667 кримських татар, 196 росіян, 52 грека, 34 німця, 3 армянина, 2 єврея, 1 українець.

В садах села вирощували фрукти: яблоки (Сари-сінап, Канділь, Черовний шафран, Челебі, Гюль-Пембе, Бумажний ренет, Білий розмарин, Червоний кальвіль), груші (Бере Олександр, Зимовий вільямс, Фердинант, Сер-Жермен, Дюшес). Фрукти з караїмських садів цінувалися дорожче. Вищі сорта під назвою Кримські яблучка продавали в Москву, Петербург.

В серпні 1944р. на Бюро кримськогго обкому партії було принято рішення про переіменування села Бурлюк в село Віліне ( у 1965р. в черту села Віліне внесено село Червоноармійське (Алма-Тархан). Іван Петрович Вілін народився в с.Вілломе Мгінського уїзда Петербургської губернії в 1901 році. Його долю визначила Жовтнева революція, бійцем якої він став. Після закінчення громадянської війни бойовий, опалений битвами молодий командир Іван Вілін сідає за парту. Він стає курсантом Качинської військової авіаційної школи, вивчає теорію, оволодіває майстерністю пілотування. Потім служить в різних підрозділах авіації – рядовим льотчиком, командиром ланки, ескадрил`ї, бригади. У 1936р. за відмінну службу він отримав найвищу нагороду – орден Леніна.

В 1940р. йому було присвоїно звання генерал-майора авіації. В 1943р. Івана Петровича Віліна назначають заступником командира 214-ї штурмової авіаціонної дівізії. Вона прймала участь в розгромі укріпленної “Блакитної лінії” ворогу на підступках до Таманського півострова, бомбила ворожі укріплення на Тамані, підтримувала героїчних десантників “Вогненої землі”, брала участь у визволенні Кріму від фашистської нечисті. Свій останній виліт Іван Петрович здійснив 10 квітня 1944р. В бою над мисом Херсонес він був смертельно поранений. Указом Президиума верховної Ради СРСР генерал-майор авіації Іван Петрович Вілін посмертно нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го степені.

У дворі Вілінської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 створений пам`ятник відважному піонеру Віті Білоусову – партизану-розвіднику років Великої відчизняної війни.

Невід`ємною частиною історії села Віліне є Альминська битва 8 вересня 1854 року. Про події Кримської війни (1853-1856рр.) написано багато книг. Перша битва російських військ з ворогом відбулася на узберіжжі річки Альми біля селищ Бурлюк, Алма-Тархан та Алма-Тамак. 8 вересня в свято - день Різдва Богородиці, в полках відслужили молебен, священики благословили воїнів на ратний подвиг. В цій битві брали участь Володимир-ський, Суздальський, Московський, Мінський,Угліцький, Волинський, Казанський, Брестський полки (всього 33,6 тисяч воїнів, 42 батальона піхоти, 16 ескадронів кавалерії, 11 сотен козаків, 8 конно-батарейних та 16 конно-легких орудій ). Керував російською армією князь Меншиков. На полі битви при Альмі вперше з`явилася Даша Севастопольска (Михайлова). Вона надавала допомогу пораненим в битві, де “все поле стонало”. Саме в Криму з`явилися перші сестри милосердя. В цій битві священик Волродимирського полку Петро Михайлович Мацкевич був нагороджений Золотим наперсним крестом на Георгіївській стрічці. Битва була жорстокою, але сміливі дії росіян не змогли змінити хід битви, тому що численність противника була вдвічі більшою і краще озброєною. Під загрозою оточення Меншиков був змушений віддати наказ про відступ. На полі битви загибло біля 5,5 тисяч росйських воїнів і 4,5 тисячі воїнів противника.

Пам`ять про Альминську битву увенчана меморіальним кладовищем “Поле Альминської битви” на лівому березі Альми. Тут разтошовани: обелиск загиблим воїнам (1902р.), пам`ятник Володимирському полку ( єдиний пам`ятник героїзму російського солдата був встановлений у 1902 році з білого мрамору, але скульптура не збереглася, сучасну було встановлено у 1999 році), меморіальна стела англійським воїнам, могила англійського офіцера Вільгельма Каста. На пам`ятнику Володимирському полку начертаний напис: “Здесь 8 сентября 1854 г. Владимирский мушкетерский полк под командованием полковника Ковалева отражал атаки англичан, три раза бросаясь в штыки и опрокидывая их к реке Альме, он потерял 51 офицера и 1260 нижних чинов убитыми и ранеными, сооружен 8 сентября 1902 г. 61-м пехотным Владимирским полком». Нажаль, краща частина пам`ятнику не збереглася: це була скульптура солдата. Судячи за фото-графіями, вона була розміром в природну величину людини: солдат, зображений в момент атаки зі зброєю наперевес. Його голова пов`язана хустиною. Мраморну фигуру було виконано в Італії скульптором Баскеріні. Сучасний пам`ятник – гипсовий, виготовлений на кошти місцевого мешканця Сундукова С.Ф. За пам`ятником Володимирському полку – розбитий мраморний саркофаг родини англійських офіцерів 23-го Уельського піхотного полку, загинувших в битві. Головний пам`ятник на місці битви – 10-ти метровий обелиск, споруджений на прикінці ХІХ століття за проектом інженера-полковника К.Є.Гаммель-мана. На ньому вибитий надпис: «Памяти русских воинов, погибших в Альминском сражении».

Щорічно вшанувати пам`ять загиблих співвітчизників приїзджають делегації з Великобританії, Франції, Італії, Турції, Росії.
Вілінці пишаються історією свого села і сучасністю. На теріторії села розташовуються великі запаси пресної води, звідси вода поступає в Бахчисарай, Севастополь. Тут дуже коштовна за кадастровими оцінками плодорідна земля, на якій вирощують ранні овочі: редис, картофель, томат, капусту.

На теріторії Вілінської сільської ради зареєстровані 2 сільхозпідприємства – Агро-фірма “Крим”, та Агрофірма “ Магарач”. Також діють 2 вінзаводи та промислове підприємство “Континент”, яке виготовляє обладнення для виноробної промисловості.

Основне направлення діяльності Агрофірми “Крим” (колгосп імені Сталина, ХХІІ з`їзду КПРС) – виноградорство та садоводство. Це хозяйство двічи було нагороджено дипломами 3-го степені ВДНГ СРСР. За успіхи в праці 38 чоловік відзначені орденами та медалями СРСР, в тому числі орденом леніна – бригадир животноводческої ферми Т.Є. Борисова та голова колгоспу Н.Д. Приходько. Агрофірма “Магарач” – база предгорного опитного господарства Всесоюзного науково-дослідницького інституту виноробства та виноградарства. Під керівництвом колишнього директора ПОГ “Магарач” С.І. Дроздовим був побудований житловий масив міського типу Магарач, вінзавод, який переробляє до 5 тон винограду за рік, були виведени нові сорти винограду, створена перша в світі колекція винограду. У 1990р. на базі господарства проходила Всесвітня асамблея виноградарів та виноробів.

У села з славною історією великі плани, велике майбутнє.
Разное | (11.10.2012)
Просмотров: 2750
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Погода в Вилино
Новые документы на сайте
19.11.2015
Об утверждении Положения о развитии малого и среднего предпринимательства, крестьянских (фермерских) хозяйств на территории Вилинского сельс
10.11.2015
ТАРИФЫ НА ПИТЬЕВУЮ ВОДУ
30.10.2015
О внесении изменений в Устав муниципального образования Вилинское сельское поселение Бахчисарайского района Республики Крым
27.10.2015
Об утверждении административного регламента по предоставлению муниципальной услуги «Предоставление архивных справок, выписок, копий архивны
26.10.2015
АДМИНИСТРАТИВНЫЙ РЕГЛАМЕНТ МУНИЦИПАЛЬНОЙ УСЛУГИ «ПРИЕМ ЗАЯВЛЕНИЙ И ВЫДАЧА ДОКУМЕНТОВ О СОГЛАСОВАНИИ ПЕРЕУСТРОЙСТВА И (ИЛИ) ПЕРЕПЛАНИРОВКИ ЖИ
Новые фотографии на сайте

© 2017 Вилинский сельский совет - Официальный сайт.
Все права на любые материалы, опубликованные на сайте, защищены в соответствии с российским и международным законодательством об авторском праве и смежных правах. При полном или частичном использовании материалов прямая индексируемая ссылка на сайт vilino.org обязательна.
поселок Песчаное Крым  
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0